Створення людини.
Ми віримо, що людина створена Богом безгрішним за образом і подобою Його.
«І створив Бог людину за образом Своїм, за образом Божим створив його; чоловіка і жінку створив їх» – Побут. 1:27; 2:7; 5:1; ек. 7:29.
“Я створив землю і створив на ній людину” – Іс. 45:12.
Людина створена триєдиним. Він має дух, душу та тіло – Побут. 2:7; 1 Фес. 5:23.
Бог дав людині мудрість і владу для володіння навколишнім світом.
«І благословив їх Бог, і сказав їм Бог: «Плодіть, і розмножуйтесь, і наповнюйте землю, і володійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над звірами, і над птахами небесними, і над всякою худобою, і над всією землею, і над всякою твариною, що плазає по землі» – Побут. 1:28.
«І взяв Господь Бог людину, яку створив, і поселив її в Едемському саді, щоб обробляти його і зберігати його» — Побут. 2:15.
«Поставив його володарем над ділами рук Твоїх; все поклав під ноги його» – Пс. 8:7.
Бог створив людину з вільною волею, тому він сам може зробити вибір між добром і злом.
«І наказав Господь Бог людині, говорячи: «Від всякого дерева в саду ти будеш їсти, а від дерева пізнання добра і зла не їж від нього, бо в день, коли ти скуштуєш від нього, смертю помреш» – Побут. 2:16–17.
«Оберіть собі нині, кому служити… а я і дім мій служитимемо Господеві» – І. Нав. 24:15.
“Так говорить Господь: “Ось Я пропоную вам шлях життя і шлях смерті” – Єр. 21:8; Вт. 30:19.
Гріхопадіння людини,
Людина порушила накази Бога і впала в гріх. Через гріхопадіння Адама все людство успадкувало гріх і смерть.
“Як однією людиною гріх увійшов у світ, і гріхом – смерть, так і смерть перейшла у всіх людей, тому що в ньому всі згрішили” – Рим. 5:12.
«Але ваші беззаконня справили поділ між вами і вашим Богом, і ваші гріхи відвертають обличчя Його від вас» -Іс. 59:2.
Спокута людини.
Ми віримо, що наше викуплення здійснено на Голгофському хресті через добровільну жертву Ісуса Христа за наші гріхи.
«На другий день бачить Іван Ісуса, що йде до нього, і каже: «Ось Агнець Божий, Який бере на Себе гріх світу» — Ін. 1:29.
«Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою на викуп багатьох» – Мф. 20:28; Іс. 53:4-7; Діян. 4:10–12; 1 Пет. 1:18–19.
«Він гріхи наші Сам підніс тілом Своїм на дерево, щоб ми, позбавившись гріхів, жили для правди: ранами Його ви зцілилися» – 1 Пет. 2:24; Євр. 9:11–15.
У Христі Бог пропонує людині спасіння задарма.
«Бо з’явилася Божа благодать, спасительна для всіх людей» — Тит. 2:11; Мт. 11:28-30; 18:11; 2 Пет. 3:9; 1 Тім. 2:4.
«Отримуючи виправдання даром, за Його благодаттю, викупленням у Христі Ісусі» — Рим. 3:24.
Від людини залежить прийняти вірою пропонований порятунок і вічне життя або відкинути.
«Хто віруватиме і охреститься, спасенний буде; а хто не віритиме, засуджений буде» — Мр. 16:16.
«Я як світло прийшов у світ, щоб кожен, хто вірує в Мене, не залишався в темряві… Хто відкидає Мене і той, хто не приймає слів Моїх, має суддю собі: слово, яке Я говорив, воно судитиме його в останній день» — Ін. 12:46, 48; ін. 3:18; 5:39-40; Євр. 10:38.
«Кожен, хто вірує в Нього, отримає прощення гріхів ім’ям Його» – Дії. 10:43.
Ми віримо, що для звернення грішника до Бога необхідна віра, яка дається людині через дію Святого Духа і слухання Слова Божого.
“І Він, прийшовши, викриє світ про гріх… що не вірують у Мене” – Ін. 16:8-9. «Отже, віра – від слухання, а слухання – від Слова Божого» – Рим. 10:17; Євр. 11:6; Діян. 4:4.
Віра веде людину до покаяння, звернення від мертвих справ і спасіння у Христі Ісусі. “Вірою в Мене отримали прощення гріхів” – Деян. 26:18. “І велике число, увірувавши, звернулося до Господа” – Деян. 11:21. «Бо благодаттю ви спасені через віру» – Еф. 2:8.
Віра спонукає людину довіряти Господу і бути слухняною Йому.
«Бо я знаю, у Кого повірив, і впевнений, що Він сильний зберегти заставу мою на той день» — 2 Тим. 1:12; Рим. 4:18–21.
«Вірою Авраам підкорився» – Євр. 11:8.
Визнання Ісуса Христа Господом і Спасителем є підтвердженням істинної віри.
«Ми віруємо, тому й говоримо» – 2 Кор. 4:13.
«Фома сказав Йому у відповідь: “Господь мій та Бог мій!” – Ін. 20:28; Мт. 10:32-33; Цибуля. 12:8-9; Діян. 8:37; Рим. 10:9–10.
Про істинну віру свідчать добрі справи: «віра-якщо не має справ, мертва сама по собі» – Як. 2:17.
«Бо у Христі Ісусі не має сили ні обрізання, ні необрізання, але віра, котра діє любов’ю» — Гал. 5:6.
Покаяння, звернення, відродження та виправдання.
Ми віримо, що покаяння дається Богом людям за благодаттю. «Покайтеся і віруйте в Євангеліє» – Мр. 1:15. «Очевидно, і язичникам дав Бог покаяння у життя» — Деян. 11:18.
«Благость Божа веде тебе до покаяння» – Рим. 2:4.
«Почувши це, вони розчулилися серцем і сказали Петру і
іншим апостолам: “Що нам робити, мужі браття?..” “Покайтеся!” – Діян. 2:37–38.
Покаяння і навернення включає в себе скорботу про гріх, сповідання перед Господом і залишення гріха, прийняття Ісуса Христа своїм особистим Спасителем.
«Сум заради Бога чинить постійне покаяння до спасіння» – 2 Кор.7:10.
«Хто зізнається і залишає їх (гріхи), той помилується» – Пр. 28:13.
«Беззаконня моє я усвідомлю, журюся за гріх мій» -Пс.37:19.
“Проповідував, щоб вони покаялися і звернулися до Бога, роблячи справи, гідні покаяння” – Деян. 26:20.
Ми віримо, що наслідком навернення та особистого прийняття Ісуса Христа Спасителем є народження з Духа Святого і Слова Божого, як необхідна умова всиновлення і входження в Царство Боже.
«А тим, хто прийняв Його, віруючим в Його ім’я, дав владу бути дітьми Божими, які… від Бога народилися» –
Це. 1:12-13.
«Якщо хтось не народиться від води та Духа, не може увійти в Царство Боже» — Ін. 3:5.
«Захопивши, породив Він нас словом істини, щоб нам бути якимось початком Його створінь» – Як. 1:18; 1 Кор. 4:15; Гал. 3:26.
Через народження згори людина стає дитиною Божою, причасником Божественного єства та храмом Духа Святого.
«Хто в Христі, той новий творіння» – 2 Кор. 5:17; 1 Пет. 2:9; Гал. 6:15.
«Даровані нам великі та дорогоцінні обітниці, щоб ви через них стали причастниками Божого єства» -2 Пет. 1:4.
«Тіла ваші — храм Святого Духа, який живе у вас» — 1 Кор. 6:19.
Справжніми ознаками відродження є повна зміна життя, ненависть до гріха, любов до Господа і Церкви, і прагнення до спілкування з Ним, прагнення до уподібнення Христа і виконання волі Божої.
«І нас, мертвих за злочинами, оживив із Христом» – Еф. 2:5.
«Ті, хто любить Господа, ненавидьте зло!» – Пс. 96:10.
«Діти мої, для яких я знову в муках народження, доки не зобразиться у вас Христос!» * Гал. 4:19.
«Ми ж усі… дивлячись на славу Господню, перетворюємося від слави на славу, як від Господнього Духа» – 2 Кор. 3:18.
«Ми знаємо, що ми перейшли зі смерті в життя, тому що любимо братів» – I Ін.3: 14; 5:1; Гал. 5:13.
Народжені згори мають у собі свідчення від Духа Святого, що вони діти Божі та спадкоємці вічного життя.
«Той, хто вірує в Сина Божого, має свідчення в собі самому… Свідчення це полягає в тому, що Бог дарував нам життя вічне, і це життя в Сині Його» -1 Ін.5:10-11.
«Цей Дух свідчить духові нашому, що ми—діти Божий. Якщо діти, те й спадкоємці, спадкоємці Божий»-Рим. 8:16-17; Гал. 4:7; Еф. 2:19.
Ми віримо, що виправдання змінює становище людини, яка увірувала перед Богом, звільняє її від свідомості винності та страху засудження за гріх, оскільки Христос прийняв на Себе всю нашу провину і покарання за гріх.
«Тому тим більше нині, виправдані Його кров’ю, спасемося Ним від гніву» – Рим. 5:9.
«Отримуючи виправдання даром, за благодаттю Його, викупленням у Христі Ісусі, Якого Бог запропонував у жертву умилостивлення в Його крові через віру, для свідчення правди Його в прощенні гріхів, зроблених раніше» – Рим. 3:24-25.
«Який відданий за наші гріхи і воскрес для виправдання нашого» – Рим. 4:25.
“Людина виправдовується вірою, незалежно від справ закону” – Рим. 3:28; Гал. 2:16.
«Бо гріха, що не знав, Він зробив для нас жертвою за гріх, щоб ми в Ньому стали праведними перед Богом» -2 Кор. 5:21.
Наслідком виправдання є звільнення від вічного осуду і гніву Божого, вбрання в праведність Христа, здобуття миру з Богом, володіння славною спадщиною з Христом.
«Будь виправдані Його кров’ю, спасемося Ним від гніву» –
Рим. 5:9.
«Отже, нині немає жодного засудження тим, що у Христі Ісусі» — Рим. 8:1.
«Веруючому в Того, Хто виправдовує безбожного, віра його ставиться в праведність» – Рим. 4:5. «Отже, виправдавшись вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа» – Рим. 5:1.
“Кого виправдав, тих і прославив” – Рим. 8:30.
Освячення.
Ми віримо, що без святості ніхто не може побачити Господа. “Намагайтеся мати мир з усіма і святість, без якої ніхто не побачить Господа” – Євр. 12:14.
«Бо Божа воля є вашим освяченням, щоб ви утримувалися від розпусти… Бо Бог покликав нас не до нечистоти, а до святості» — 1 Фес. 4:3,7.
Освячення є наслідком виправдання грішників через віру в Ісуса Христа.
«Який став для нас премудрістю від Бога, праведністю, освяченням і викупленням» -1 Кор. 1:30.
«З цієї волі ми освячені одноразовим принесенням тіла Ісуса Христа. Бо Він одним приношенням назавжди зробив досконалими освячуваних» – Євр. 10:10, 14.
«Церкви Божої, що знаходиться в Коринті, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, з усіма, хто закликає ім’я Господа нашого Ісуса Христа у будь-якому місці – у них і у нас» – 1 Кор. 1:2; 6:11; Рим. 1:7.
Християнин потребує постійного освячення протягом усього життя.
«Святий та освячується ще» – От. 22:11.
«Щоб уявити її Собі славною Церквою, яка не має плями, чи пороку, чи чогось подібного, але щоб вона була святою і непорочною» — Еф. 5:27.
“Сам же Бог світу нехай освятить вас у всій повноті” -1 Фес. 5:23-а;2Кор. 3:18; Еф. 3:19.
Освячення є відокремлення від гріха, посвята Богу і перетворення на образ Ісуса Христа.
«Який віддав Себе за нас, щоб визволити нас від всякого беззаконня і очистити Собі народ особливий, ревний до добрих діл» – Тіт. 2:14; 2 Пет. 3:14; Рим. 6:2-5; 2 Кор. 6:17-18; ФОП. 2:15; Кільк. 3:5-8.
«Дивлячись на славу Господню, перетворюємося на той самий образ від слави на славу Господнім Духом» – 2 Кор. 3:18.
«Бо у вас мають бути ті самі почуття, які й у Христі Ісусі» — Флп. 2:5; 1 Ін. 2:6; Рим. 8:29; Гал. 4:19; Еф. 4:13;
Рука. 3:10-11.
«А Христос за всіх помер, щоб ті, хто живе, вже не для себе жили, але для померлого за них і воскреслого» — 2 Кор. 5:15; Рим. 6:19; 8:12-13.
«Щоб утвердити ваші серця непорочними у святині перед Богом і Отцем нашим у пришестя Господа нашого Ісуса Христа» -1 Фес. 3:13.
«Знаємо тільки, що, коли відкриється, будемо подібні до Нього» — 1 Ін.3:2; 1 Кор. 15:49; Від. 19:7-8.
Освячення здійснюється Богом за участю віруючої людини.
До Божественної сторони належить дія Бога через жертву Ісуса Христа, Його Слова та Духа Святого.
«Сам же Бог світу нехай освятить вас у всій повноті» –
1 Сол. 5:23.
«Освяти їх істиною Твоєю! Слово Твоє є істиною» –
Це. 17:17.
«Христос полюбив Церкву і віддав за неї Себе, щоб освятити її» — Еф. 5:25-26.
«Вибраним за провидінням Бога Отця, при освяченні від Духа» — 1 Пет. 1:2; 2 Фес. 2:13; Євр. 10:10.
До участі людини належить:
* Віра в Ісуса Христа як Спасителя – «Від Нього і ви в
Христе Ісусе, Який став для нас премудрістю від
Бога, праведністю, і освяченням, і викупленням»
1 Кор. 1:30.
- дослідження Святого Письма — «щоб освятити її,
очистивши лазнею водною, словом» — Еф. 5:26. - «Вникай у себе і вчення, займайся цим постійно; бо,
так чинячи, і себе врятуєш і тих, хто тебе слухає» – 1 Тим.
4:16; ін. 5:39; 15:3; Як. 1:21-22; 2 Тім. 3:15–16. - довіра Господу за всіх обставин життя – «Можливому
а дотримуйтесь вас від падіння і поставите перед славою Своєю
непорочними в радості… слава» – Юд. 24-25; 2 Тім. 1:12. - святе ходіння перед Богом — «Святий нехай освячується ще»
Від. 22:11.
Молитва.
Молитва є засобом спілкування людини з Богом.
«Істинно, істинно говорю вам: про що не попросіть Отця
в ім’я Моє, дасть вам» – Ін. 16:23.
«Завжди в молитві та проханні з подякою відкривайте свої бажання перед Богом» – Флп. 4:6.
«Возклич до Мене – і Я відповім тобі» – Єр. 33:3; Лк. 18:1; Рим. 8:15; Гал. 4:6.
«Пильнуйте і моліться, щоб не впасти в спокусу» -Мф. 26:41.
У молитві ми відкриваємо свої бажання Богові, Який сильний виконувати наші прохання, бо Він обіцяв відповідати на молитви тих, що волають до Нього.
«Поклич Мене в день скорботи; Я врятую тебе, і ти прославиш Мене» – Пс. 49:15; Пс. 26:4; Зах. 13:9; ФОП. 4:6.
Ми повинні молитися не тільки про себе, а й за всіх людей: про церкву, про служителів, про успіх поширення Євангелія, про всіх святих, про рідних, про страждаючих, хворих, про наших друзів і ворогів.
«Отже, перш за все прошу молитися, прохання, клопотання, подяки за всіх людей, за царів і за всіх начальницьких, щоб проводити нам життя тихе і безтурботне, у всякому благочесті і чистоті» — 1 Тим. 2:1-2; Побут. 18:23-32; Вих. 32:11-14, 30-32; 34:8-10; Мт. 5:44; Лк 22:32; 23:34; Як. 5:14; 1 Ін. 5:16; 2 Фес. 1:11:3:1.
Діти Божі покликані завжди і за все дякувати Господу тому, що всі Його наміри служать на благо віруючому – Єр. 29:11 і тим, хто «любить Бога, покликаним з Його волі, все сприяє на благо» — Рим. 8:28.
«Безперестанно моліться. За все дякуйте, бо така про вас Божа воля в Христі Ісусі» — I Фес. 5:17-18.
«Завдяки за все Богові і Батькові в ім’я Господа нашого Ісуса Христа» – Еф. 5:20.
Ми віримо, що Бог чує молитви, які волають Його, і виконує їх.
«І ось яка відвага ми маємо до Нього, що, коли просимо чогось по волі Його, Він слухає нас» — 1 Ін. 5:14.
«Істинно, істинно говорю вам: про що не попросите Отця в Моє ім’я, дасть вам» — Ін. 16:23; Мт. 21:22; Мр. 11:24-25; ін. 14:13–14; 15:7; 2 Кор. 12:8-9.
Молитви можуть супроводжуватись постами.
«Але прийдуть дні… і тоді поститимуть» — Мр. 2:20. «Цей же рід виганяється лише молитвою та постом» — Мт. 17:21
У Старому Завіті пости відбувалися при громадських лих і судах Божих – Їзд. 8:21-23; Йоїл. 1:14; 2:12-15.
Молитва з постом також відбувається при переживаннях та скорботах – Суд. 20:26; 2 Цар. 1:12; Есф. 4:3; Пс. 34:13; 68:11; Дан. 10:2-3; при обранні служителів церкви – Деян. 13:2-3; 14:23 та інших обставин – Мр. 9:29; 2 Кор. 6:4-5.
Ісус Христос навчав, щоб у час посту люди не були сумними як лицеміри — Мф. 6:16–18. Піст полягає не лише у помірності від прийняття їжі та перебування в молитві, але й у чесноті, у вирішенні «оків неправди» та у приведенні своїх стосунків з людьми у належний стан — Іс. 58:3-12; Зах. 7:3-10; Мт. 5:23–24.