Запорізьке об’єднання церков євангельських-християн баптистів налічує понад 127 церков, які об’єднують 6517 членів. Більшість території області у ХІХ столітті була у складі Таврійської губернії. Запоріжжя (Олександрівськ) був частиною Катиринославської губернії. З приходом радянської влади та будівництвом Дніпрогесу значення міста та регіону значно зросло, що призвело до створення у 1939 р. Запорізької області.
Передумови до утворення євангельського руху
… За Дніпровськими порогами, нині затопленими, розкинувся аж до Азовського моря рівнинний степ, який називали Таврією, або Запоріжжям, Назва степу походить від стародавнього племені бойових кочівників – таврів, а до них тут гасали степом на невисоких конях ким …Друга назва нашого краю, навпаки, сама стала славетною назвою для тисяч воїнів-запорожців. Але про той час, який ми хочемо розповісти, за Дніпровськими порогами вже ніхто не воював. Після багатьох столітніх воєн у нашому краї настав такий спокій і тиша, що на рубежі XVIII-XIX ст. Російська імператриця Катерина вирішила переселити сюди кілька сотень іноземців із сім’ями.
Серед переселенців були представники різних релігійних рухів: молокани, які дуже серйозно ставилися до Біблії та протестували проти виконання православних обрядів; працьовиті та пунктуальні меноніт. У середині XIX ст. у тому колоніях почалося духовне пробудження, що призвело до появи братніх меннонітів. Вони систематично вивчали Біблію по будинках, на що були відведені спеціальні години (нім. штунді). Українців, які наслідували цей приклад, почали називати штундами.
Початок духовного пробудження
У Запорізькому краї баптистські церкви було засновано у другій половині XIX століття. Незалежно одне від одного пробудження почалося в Олександрівському та Бердянському повітах.
В Олександрівському повіті першими баптистами стали мешканці с. Кічкас (потім село було затоплено при будівництві Дніпрогесу) М. Сербуленко та А. Петасенко, хрещені за вірою у 1863 р. та 1864. У 1865 р. хрещення прийняв Яків Сарана та багато інших українців. Ці обставини дозволили історику В. Ясевичу-Бородаєвському датувати появу баптизму в Катеринославській губернії кінцем 1860-х початком 1870-х років і назвати Кічкас “колискою російського баптизму”. 1878 вважають початком євангельського руху в Олександрівську. Цього року хрестився Л.Д. Іванченко, який став активним членом “Південної” церкви, яка була створена не так давно.
Якщо Олександрівському повіті пробудження почалося серед православного населення, то Бердянську перші хрещення сталися серед молокан. У 1878 р. молоканський пресвітер Андрій Стоялов, дійшовши біблійного розуміння хрещення за вірою, став пресвітером Нововасилівської баптистської церкви. Потім церкви виникли в селах Астраханці та Новоспаському.
Весною 1884 року в Нововасильівці відбувся перший з’їзд баптистів. На ньому було визнано першочергову важливість місіонерського служіння серед свого народу, сформульовано ряд баптистських принципів та зроблено важливі кроки для створення баптистського союзу.
Той факт, що з’їзд відбувся саме в Нововасильівці, свідчить про те, що євангельський рух у цьому регіоні швидко розширив межі свого розвитку. Про те свідчить відкриття В. Л. Жаком біблійної школи в с. Астраханка.
Розвиток Запорізького братства
Євангельський рух на Запоріжжі досяг успіху внаслідок великої праці. Найважчим був період 1894-1905 рр., коли віру українських протестантів визнали забороненою єрессю, і відзначили словом “штунда”. Баптистів не вінчали, не ховали на цвинтарі, навіть немовлят “Штунда” не реєстрували. Господь дав сили, і це витримати. І вже 1905 року, отримавши право на свободу віросповідання, християни почали активно проповідувати Євангеліє своїм землякам. Настав період швидкого зростання церков. У 1907 року, скориставшись повноваженнями царського Указу від 17 жовтня 1906 року, пресвітер Ф.П. Балихін першим у Запоріжжі зареєстрував Астраханську церкву з правом поширення релігійної діяльності на всю губернію. Ось як характеризує його діяльність губернатор у 1916 р.: “Користуючись правом поширення дій астраханської громади на всю Таврійську губернію, Баліхін приєднав до своєї громади сектантів-баптистів багатьох районів і об’їжджав по всій Тавриді (Таврійській губернії) для здійснення нібито релігійної молитов, тим часом основною метою його роз’їздів, безсумнівно, було поширення баптистського вчення. В результаті виникли церкви у Бердянську, Керчі, Феодосії та інших місцях. У 1915 р., перед початком нової хвилі гонінь, у Таврійській губернії існувало вже 30 церков ЄХБ.
Йшла Перша світова війна, від якої вже всі втомилися. Щоб підняти бойовий дух, треба було знайти спільного ворога і його знайшли. У 1915 р. баптистів (Штундів) звинувачують у зв’язку з німцями та закривають євангельські церкви, а служителів відправляють на заслання.
Ф. П. Баліхін, І. Вітров, Ф. Шенеман та інші баптистські протестанти Таврійської губернії повернулися додому лише 1917 р., після Лютневого перевороту.
У роки радянської влади відносна свобода віросповідання позитивно позначається на зростанні церков. Вже 1927 року в області було 33 церкви загальною чисельністю 840 членів. І до кінця 20-х років у зв’язку з посиленням антирелігійної пропаганди євангельський рух знову почав відчувати труднощі і на початку 30-х років церкви закрили. Проте, попри жорстокі переслідування, християни зберегли віру. Після війни в 1944 р., гоніння ослабли і церквам дозволили проводити богослужіння в молитовних будинках. Але придушення віруючих атеїстичною владою ніколи не припинялося, воно тривало до кінця 80-х років.
Відповідальні служителі у Запорізькому регіоні
Успіх євангельського руху у Запорізькій області багато в чому залежить від роботи відповідальних служителів. На жаль, про деяких ми знаємо зовсім небагато, але віримо, що їхня праця не забута Богом (Євр. 6:10).
Першим українським паспортом-баптистом був О. О. Стоялов. Будучи пресвітером найбільшої у регіоні Нововасильівської церкви у 1878-1885 pp. він багато послужив у Таврійській та Катеринославській губерніях.
У 1886-1919 pp. Лідером євангельських віруючих був Ф. П. Баліхін. На основі Астраханської громади він організував і духовно опікувався багато інших громад. У перші 20 років свого служіння Ф. П. Баліхін відвідав 35 губерній, висвятив 22 пресвітерів, 24 дяконів, 12 проповідників, а також хрестив понад 1300 осіб. “… Він прийняв він верховенство з усіх сектантами-баптистам у Таврійської а й у інших губерніях, керував майже всім рухом баптизму ” , – писав губернатор.
У 1919-1947 pp. Бог благословив запорізьке Братсво великою кількістю чудових служителів. Але почалися репресії, які невдовзі призвели до заслання, насильницької смерті та ув’язнення багатьох із них. У цей період через стрімке зростання міст релігійний центр регіону перемістився до м. Запоріжжя. А 1957 р. в області було вже 49 громад ЄХБ.
У 1990 році на служіння старшого пресвітера було обрано Павла Петровича Метленка. На той час у Запорізькій області налічувалася 31 громада із 3642 віруючими. Зменшення кількості церков порівняно з 1957 роком зумовлене спробою радянської влади шляхом об’єднання церкв зменшити їх кількість.
З здобуттям Україною незалежності було дозволено публічні виступи та проповіді Євангелія. Стомлений від духовного голоду народ жадібно приймав істину, масово приходив до Бога. Сьогодні Запорізьке обласне об’єднання церков євангельських християн-баптистів налічує 127 церков, які об’єднують 6517 членів.