Церква Христова

Ми віримо, що Ісус Христос утворив Церкву.

“Я створю Церкву Мою, і брама пекла не здолають її” -Мф. 16:18.

“Таємницю, приховану від віків і пологів, нині ж відкриту святим Його, яким благоволив Бог показати, яке багатство слави в таємниці цій для язичників, яка є Христос у вас, надія слави” – Кіль. 1:26-27; Рим. 14:24-25; Еф. 3:9-10.

З дня П’ятидесятниці існують Вселенська (невидима), помісна та домашня церкви.

Вселенська Церква Христа складається з викуплених кров’ю Христа людей з будь-якого коліна, язика, народу та племені, що знаходяться на небесах та на землі.

“Але ви приступили до гори Сіон і до граду Бога живого, до небесного Єрусалиму та темряви ангелів, до тріумфальних зборів і Церкви первістків, записаних на небесах” – Євр. 12:22-23; Еф. 1:22-23; 5:25-27; Кільк. 1:12-22; Від. 5:9-10.

Вселенська церква називається:

* Тілом Христа- “Він є перш за все, і все ним стоїть. І Він є головою тіла Церкви; Він – початок, Первенец з мертвих, щоб мати Йому у всьому першість”- Кол. 1:17-18; 1 Кор. 12:20-27; Еф. 1:22-23.

*Наречена Христа – “Я заручив вас єдиному Чоловікові, щоб представити Христу чистою дівою” – 2 Кор. 11:2;

Еф. 5:27; Від. 19:7-9; 21:9-10.

*Будинком духовним, або храмом Божим – “Отже, ви вже не чужі і не прибульці, але співгромадяни святим і свої Богу, бувши затверджені на підставі апостолів і пророків, маючи Самого Ісуса Христа наріжним каменем, на якому вся будівля, що складається струнко, зростає у святий храм у Господі” – Еф. 2:19-21; 1 Пет. 2:4-6; Євр. 3:6.

*Паствою Христа – “І буде одна череда і один Пастир” – Ін. 10:16; 21:15-17; 1 Пет. 5:2; Євр. 13:20.

Ми віримо, що всі, хто увірував у Христа і народжені, хрищені (занурені) Духом Святим у тіло Христове і є членами Церкви Христової.

“Якщо хто не народиться від води та Духа, не може увійти до Царства Божого” – Ін. 3:5; Рим. 8: 9,14; Еф. 1:13; Тіт. 3:5-7.

“Бо всі ми одним Духом хрестились в одне тіло” – 1 Кор. 12:13; Діян. 2:47; Гал. 3:27; Еф. 4:5; Кільк. 2:12.

Ми віримо, що після закінчення періоду благодаті Церква Христова буде захоплена з землі на зустріч до Господа на повітрі, щоб там розділити з Ним вічну славу.

“Отче! Яких Ти дав Мені, хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, – нехай бачать славу Мою”- Ін. 17:24; 14:13; 1 Кор. 15:51-57; Флі. 3:20-21; 1 Фес. 4:13–17.

Від Церкви відлучаються ті, хто відпав від Христа, ті, хто пов’язаний на землі рішенням помісної церкви згідно з Писанням – Євр.6:4-8; Мт. 18:16-18; Ін.20: 23; 1Кор.5: 3-5.

Приналежність до Вселенської Церкви не звільняє від необхідності вступу до помісної церкви – Дії 2:41.

Помісна церква є зібранням відроджених душ, з’єднаних однією вірою (одним сповіданням), однією любов’ю та надією, які добровільно об’єдналися для спільного служіння Господу та задоволення своїх духовних потреб.

“І вони постійно перебували у вченні апостолів, у спілкуванні та переломленні хліба, і в молитвах” – Дії 2:42; Мт. 16:18; Деян.14: 22; Рим.8: 9-14; 1Кор.12: 13.

Завданнями помісної церкви є:

• проповідь Євангелія – Мт.28:19; Мр. 16:15,20; Дії 20:24.
• виховання віруючих для досягнення святості, християнського благочестя та дотримання в житті наказів Христа – Мф.28:20; Еф.З:18-19.
• множення християнської любові та зміцнення єдності віруючих згідно з первосвященицькою молитвою Господа – Ін.17:21-23.

Про членство у помісній церкві.

Умовою для вступу до членів помісної церкви є віра, покаяння та відродження. Про це людина свідчить перед Богом та церквою через усне сповідання, особисте життя та водне хрещення.

“Бо якщо устами твоїми будеш сповідувати Ісуса Господом і серцем твоїм вірити, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, тому що серцем вірують до праведності, а устами сповідують на спасіння” – Рим. 10:9–10.

“Подвигайся добрим подвигом віри, тримайся вічного життя, до якого ти покликаний, і сповідав добре сповідання перед багатьма свідками” -I Тим.6:12; Деян.19: 2-5.

Віруючий людина стає членом помісної церкви після хрищення за вірою.

“Отже, ті, хто охоче прийняв слово його, охристилися, і приєдналося того дня душ близько трьох тисяч. І вони постійно перебували у вченні апостолів, у спілкуванні та переломленні хліба, і в молитвах” – Дії. 2:41–42.

Задля збереження благочиння є заходи церковного впливу: увещание – Тит. 2:15; 1 Тім. 1:5; зауваження – 2 Фес. 3:14; та відлучення – 1 Кор. 5:12–13.

Відлучення від помісної церкви може бути у разі:

• відпадання від віри в Бога – Євр. 10:38; 1 Кор. 16:22;
• ухилення в єресь – Тіт. 3:10;
• гріхопадіння – Мтф. 18:15-18; 1 Кор. 5:11–13; 2 Фес. 3:6.

Влаштування помісної церкви.

Кожна помісна церква належить Бо1у – І Кор. 1:2; Діян. 20:28.

З волі Божої церква має будову та певний порядок.

“Бо Бог не є Богом безладу, але світу. Так буває у всіх церквах у святих. Тільки все має бути пристойно і як годиться” – 1 Кор. 14:33,40.

Господь постачає служителів через покликання та обрання церквою. Право обрання належить церкві.

“І Він поставив одних апостолами, інших – пророками, інших – євангелістами, інших – пастирями та вчителями, до вдосконалення святих на діло служіння, для творення тіла Христового” – Еф. 4:11–12; Діян. 6:2-7; 13:1-3; 15:22; 1 Кор. 12:28-29; Тіт. 1:5.

Пресвітери зобов’язані пасти церкву Господа – Діян. 20:28, наставляти членів церкви у здоровому навчанні – 2 Тім. 2:15, підтримувати слабких – Дії. 20:35, викривати тих, хто противиться -Тіт. .1:9.

Диякони покликані допомагати пресвітерам у їхньому служінні – Діян. 6:1–4.

У церквах можуть бути дияконіси та інші служителі, що обираються –  1 Кор. 12:28; Рим. 16:1; Рим. 12:7-8.

Пресвітери, диякони та інші обрані служителі беруть участь у обговоренні та вирішенні духовних питань.

“Апостоли та пресвітери зібралися для розгляду цієї справи” – Деян. 15:6; ФОП. 1:1.

Служителі церкви можуть отримувати від неї зміст.

“Так і Господь наказав проповідникам євангелії жити від Євангелії”-1Кор.9:14; Мтф.10: 10; Гал.6:6; 1Тим. 5:17-18.

Про висвячення служителів церкви. .

Пресвітери, диякони та інші служителі, обрані церквою, повинні відповідати вимогам Святого Письма – Дії. 6:3; 1Тим. 3:1-12; Тіт. 1:6-9 – і присвячуватись на служіння через покладання рук вищих служителів – Дії. 6:1-6; 13:3; 14:23; 1 Тім. 4:14; 5:22; Євр. 7:7.

Рукоположення втрачає силу під час здійснення служителем гріха, що тягне у себе відлучення від церкви – Євр. 12:15–17. Єз. 44:10-13; Малий. 2:7-9.

Служителі нарівні з іншими членами церкви підлягають церковному стягненню, однак за участю вищих служителів – 1 Тим. 5:19.

Обов’язки членів церкви.

Члени Церкви повинні зберігати послух і вірність Господу  – 1 Цар. 15:22-23; Відкр. 2:10, жити між собою у світі та у взаємній любові.

“Завжди справедливо ми повинні дякувати Богові за вас, браття, бо зростає ваша віра і зростає любов кожного між собою” – 2 Фес. 1:3; Іван. 13:34-35; 15:12-17; I Петро. 1:22; 1 Іоан. 3:11.

Кожен член церкви покликаний коритися служителям –  1 Петро. 5:5; Євр. 13:17, надавати їм честь – 1 Тим. 5:17, молитися

про них – Кільк. 4:3 і зберігати єдність церкви – Філ. 1:27; 2:2; Рим.
15:5-6; 16:17.

Члени церкви повинні брати ревну участь у житті церкви та в матеріальному служінні.

“Щоб не було поділу в тілі, а всі члени однаково дбали один про одного. Тому, чи страждає один член, страждають із ним усі члени; чи славиться один член, з ним радіють усі члени” – 1 Кор. 12:25-26; Рим. 12:13; 2 Кор. 9:7-8; Євр. 13:16.

Кожен член церкви покликаний відвідувати богослужбові збори та гідно брати участь у Вечері Господній.

“Не залишатимемо зборів своїх, як у деяких звичаїв” – Євр. 10:25; Пс. 15:3; 26:4; 121:1; Діян. 2:42; 1Кор. 11:26–28.